поіржавілий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поіржавілий | поіржавіла | поіржавіле | поіржавілі |
Родовий | поіржавілого | поіржавілої | поіржавілого | поіржавілих |
Давальний | поіржавілому | поіржавілій | поіржавілому | поіржавілим |
Знахідний | поіржавілий, поіржавілого | поіржавілу | поіржавіле | поіржавілі, поіржавілих |
Орудний | поіржавілим | поіржавілою | поіржавілим | поіржавілими |
Місцевий | на/у поіржавілому, поіржавілім | на/у поіржавілій | на/у поіржавілому, поіржавілім | на/у поіржавілих |
поіржавіти
ПОІРЖАВІТИ, іє. Док. до іржавіти. - А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? - вела далі Оленка (Вишня, І, 1956, 379); Мечі поіржавіли.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поіржавію | поіржавіємо |
2 особа | поіржавієш | поіржавієте |
3 особа | поіржавіє | поіржавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поіржавів | поіржавіли |
Жіночий рід | поіржавіла | |
Середній рід | поіржавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поіржавіймо | |
2 особа | поіржавій | поіржавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поіржавівши |