почавлений
ПОЧАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почавити 1. З'ясувавши в чім річ, Килигей презирливо покривився, довбнув носком чобота купу почавленого мила (Гончар, II, 1959, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | почавлений | почавлена | почавлене | почавлені |
Родовий | почавленого | почавленої | почавленого | почавлених |
Давальний | почавленому | почавленій | почавленому | почавленим |
Знахідний | почавлений, почавленого | почавлену | почавлене | почавлені, почавлених |
Орудний | почавленим | почавленою | почавленим | почавленими |
Місцевий | на/у почавленому, почавленім | на/у почавленій | на/у почавленому, почавленім | на/у почавлених |