потішений
ПОТІШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потішити. Семен танцював з Гапкою, своєю зарученою; сьогодні він був трохи потішений, - Гапка поговорила з ним «по добрості» (Л. Укр., III, 1952, 564); Клим пішов, не дуже потішений новою зустріччю з Лідією (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, II, 1952, 442).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потішений | потішена | потішене | потішені |
Родовий | потішеного | потішеної | потішеного | потішених |
Давальний | потішеному | потішеній | потішеному | потішеним |
Знахідний | потішений, потішеного | потішену | потішене | потішені, потішених |
Орудний | потішеним | потішеною | потішеним | потішеними |
Місцевий | на/у потішеному, потішенім | на/у потішеній | на/у потішеному, потішенім | на/у потішених |