посивілий
ПОСИВІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посивіти 1. Молода жінка, посивіла й змучена, чекала вістей про чоловіка: може, хто напише хоч де могилка його (Ю. Янов., II, 1954, 47); Воєвода хмурого вигляду литвин, з довгими, вже посивілими вусами (Коч., П'єси, 1951, 131); Глянь, всі ми закуті в залізо борці або посивілі в науках ченці, ми світочі сього народу (Л. Укр., І, 1951, 440); * Образно. Сідає [Лукаш] під посивілим від снігу довгим віттям і крутить в руках сопілочку, часом усміхаючись, як дитина (Л. Укр., III, 1952, 267); // у знач. прикм. То ж за молодість високочолу Тост підносить посивілий друг (Рильський, І, 1960, 226); Іду. Теплий вітерець бавиться моєю посивілою чуприною (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 5); * Образно. Моя Батьківщина - не палац бучний Над смутком хаток посивілих (Рильський, І, 1946, 207).
2. у знач. прикм. Який став сірим, набув сірого відтінку. Метуть і метуть зимовії пороші Сніжком-залежком з посивілої хмари (Мал., Звенигора, 1959, 100); Старий поворушив посивіле багаття (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 78).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посивілий | посивіла | посивіле | посивілі |
Родовий | посивілого | посивілої | посивілого | посивілих |
Давальний | посивілому | посивілій | посивілому | посивілим |
Знахідний | посивілий, посивілого | посивілу | посивіле | посивілі, посивілих |
Орудний | посивілим | посивілою | посивілим | посивілими |
Місцевий | на/у посивілому, посивілім | на/у посивілій | на/у посивілому, посивілім | на/у посивілих |
посивіти
ПОСИВІТИ, сивію, сивієш, док. 1. Стати, зробитися сивим, сивішим. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє (Номис, 1864, № 6156); Отець Харитін вже постарівся, посивів і почав слабувати (Н.-Лев., III, 1956, 191); Довге шовкове волосся - посіклося, посивіло, посохло, як трава серед зими (Мирний, І, 1954, 50); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Головко, II, 1957, 9); // перев. над чим, коло чого, у чому. Дуже довго займатися чим-небудь, виконувати якусь роботу тощо. Шавкун, битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Мирний, І, 1949, 384); - Паночку, дозвольте мені померти біля худібки, бо ж я і зріс, і посивів біля неї, - пішов старий зі своїм горем до Стадницького (Стельмах, І, 1962, 44).
Посивіти в дівках див. дівка; Посивіти дівкою - те саме, що Посивіти в дівках (див. дівка). - Їй одна доля: у наймах. Думаєш - возьме [візьме] хто бідну? Посивіє дівкою (Коцюб., II, 1955, 17); - І не говоріть мені, мамо, не хочу. Краще вже й посивіти дівкою, як вівця, ніж іти за вдівця (Козл., Ю. Крук, 1957, 475).
2. Стати сірувато-білим, набути сірого відтінку. Сонце погасло. Посивіли хмари (Дн. Чайка, Тв., 1960, 346); - Вставай, вставай, дитино, - виважує мати зі сну. - Вже вікна посивіли, вже прокидається сонце (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 6); Від цигаркового диму вже посивіла стеля (Кир., Вибр., 1960, 283).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посивію | посивіємо |
2 особа | посивієш | посивієте |
3 особа | посивіє | посивіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посивів | посивіли |
Жіночий рід | посивіла | |
Середній рід | посивіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посивіймо | |
2 особа | посивій | посивійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посивівши |