попутництво
ПОПУТНИЦТВО, а, с ., політ. 1. Збірн. до попутник 2.
2. Рух попутників (у 2 знач.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | попутництво | попутництва |
Родовий | попутництва | попутництв |
Давальний | попутництву | попутництвам |
Знахідний | попутництво | попутництва |
Орудний | попутництвом | попутництвами |
Місцевий | на/у попутництві | на/у попутництвах |
Кличний | попутництво | попутництва |