поназносити
ПОНАЗНОСИТИ, имо, ите, док., перех., рідко. Принести що-небудь (про багатьох); принести багато чого-небудь. Дуже багато мисочок люди поназносили [бабі] (Стеф., І, 1949, 87); Біля вогню порядкує Васько Циган. Нарубав цілу хуру сухих гілок, поназносив окоренків - буде що підкидати в кострище [багаття] цілу ніч! (Мокр., Слід.., 1969, 115).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поназношу | поназносимо |
2 особа | поназносиш | поназносите |
3 особа | поназносить | поназносять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поназносив | поназносили |
Жіночий рід | поназносила | |
Середній рід | поназносило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поназносьмо | |
2 особа | поназнось | поназносьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поназносивши |