понабиваний
ПОНАБИВАНИЙ, а, е. Дієпр пас. мин. ч. до понабивати. Я шукала свій полк і свою санроту, розглядаючи свіжовистругані дощечки-дороговкази, понабивані на темних, подряпаних кулями стінах (Дмит., Обпалені.., 1962, 23); З-за білих рушників німі і мовчазні виглядали образи.. Голова божої матері блищала різними каміннями, що були понабивані у її срібну шату (Мирний, І, 1954, 199); Вивели Марину Карповну на двір, і лиця на ній не видно,- все у крові, волосся розкуйдане, очі понабивані аж зарівняло (Мирний, І, 1954, 157); // понабивано, безос. присудк. сл. Пістолети очищено, знов понабивано (Фр., VI, 1951, 446); Поїхали [ми] вже по кам'яному шляху.. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано (Стор., І, 1957, 108).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | понабиваний | понабивана | понабиване | понабивані |
Родовий | понабиваного | понабиваної | понабиваного | понабиваних |
Давальний | понабиваному | понабиваній | понабиваному | понабиваним |
Знахідний | понабиваний, понабиваного | понабивану | понабиване | понабивані, понабиваних |
Орудний | понабиваним | понабиваною | понабиваним | понабиваними |
Місцевий | на/у понабиваному, понабиванім | на/у понабиваній | на/у понабиваному, понабиванім | на/у понабиваних |