повчальність
ПОВЧАЛЬНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до повчальний. - А наш-то вчений либонь посурйозніший [серйозніший] за тебе буде, - сказав йому з єхидною повчальністю Єгор (Довж., І, 1958, 462); Коли б не розсудливий, хоч і неприємний своєю повчальністю, голос Конопельського, напевно, Курило в перший же вечір вступив би в конфлікт з інтернатівцями (Збан., Курил. о-ви, 1963, 100); Художній урок трилогії Юрія Шовкопляса «Людина живе двічі» має глибоку повчальність (Рад. літ-во, 5, 1967, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повчальність | повчальності |
Родовий | повчальності, повчальности | повчальностей |
Давальний | повчальності | повчальностям |
Знахідний | повчальність | повчальності |
Орудний | повчальністю | повчальностями |
Місцевий | на/у повчальності | на/у повчальностях |
Кличний | повчальносте | повчальності |