поворухнути
ПОВОРУХНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех. Однокр. до поворушити 1, 2. Стояв [Микола] там на однім місці похилений і за цілий час і не поворухнув ногою (Март., Тв., 1954, 169); Косинський.. примружив очі, поворухнув бровами (Ле, Україна, 1940, 77); Не хотілося зводитись, важко було навіть поворухнути розморене теплою млостю тіло (Гончар, III, 1959, 392).
@ [І] бровою не поворухне хто - комусь байдуже, хтось не звертає ніякої уваги; [І] пальцем не поворухнути - те саме, що [І] пальцем не ворухнути (див. ворухнути). На нього, здавалось, ніяк не вплинуло те, що ніхто й пальцем не поворухнув, щоб виконати його розпорядження (Шовк., Інженери, 1956, 44).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поворухну | поворухнемо |
2 особа | поворухнеш | поворухнете |
3 особа | поворухне | поворухнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поворухнув | поворухнули |
Жіночий рід | поворухнула | |
Середній рід | поворухнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поворухнімо | |
2 особа | поворухни | поворухніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поворухнувши |