повноважний
ПОВНОВАЖНИЙ, а, е. Який має певні повноваження. - Негайно пишіть Сагайдачному та Бородавці і посилайте до них повноважного посла з платнею і подарунками, - карбує Замойський (Тулуб, Людолови, II, 1957, 475); Повноважна комісія.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повноважний | повноважна | повноважне | повноважні |
Родовий | повноважного | повноважної | повноважного | повноважних |
Давальний | повноважному | повноважній | повноважному | повноважним |
Знахідний | повноважний, повноважного | повноважну | повноважне | повноважні, повноважних |
Орудний | повноважним | повноважною | повноважним | повноважними |
Місцевий | на/у повноважному, повноважнім | на/у повноважній | на/у повноважному, повноважнім | на/у повноважних |