плюхнути
ПЛЮХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. Однокр. до плюхати. Яків випустив весло.. і важко плюхнув у воду (Донч., III, 1956, 111).
2. неперех., однокр. Упасти з шумом, схожим на сплеск. Стане [хлопчик] піднімати її [дитину] за ноженята, та як силочки нема, а воно його переважить, то він так і плюхне на неї (Кв.-Осн., II, 1956, 362); // Швидко, з розгону або незграбно, важко сісти, опуститися. Плюхнула [пані] в крісло, аж її підкинуло (Вовчок, І, 1955, 75); Він стомлено плюхнув на диван (Ільч., Петерб. осінь, 1956, 197).
3. перех., однокр. Кинути кого-, що-небудь із шумом (звичайно у (на) воду або в (на) щось рідке). Розвідники швидко підхопили свій невеличкий плотик, плюхнули його у воду (Голов., Тополя.., 1965, 385).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюхну | плюхнемо |
2 особа | плюхнеш | плюхнете |
3 особа | плюхне | плюхнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | плюхнув | плюхнули |
Жіночий рід | плюхнула | |
Середній рід | плюхнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | плюхнімо | |
2 особа | плюхни | плюхніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | плюхнувши |