паровичний
ПАРОВИЧНИЙ, а, е, спец. Який уживається для спалювання в паровозних топках (про вугілля).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | паровичний | паровична | паровичне | паровичні |
Родовий | паровичного | паровичної | паровичного | паровичних |
Давальний | паровичному | паровичній | паровичному | паровичним |
Знахідний | паровичний, паровичного | паровичну | паровичне | паровичні, паровичних |
Орудний | паровичним | паровичною | паровичним | паровичними |
Місцевий | на/у паровичному, паровичнім | на/у паровичній | на/у паровичному, паровичнім | на/у паровичних |
паровичня
ПАРОВИЧНЯ, і, ж., розм. Приміщення, в якому встановлено паровик (у 1 знач.). З паровичні вихлопувалася біла пухнаста пара (Панч, Синів.., 1959, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паровичня | паровичні |
Родовий | паровичні | паровичн |
Давальний | паровичні | паровичням |
Знахідний | паровичню | паровичні |
Орудний | паровичнею | паровичнями |
Місцевий | на/у паровичні | на/у паровичнях |
Кличний | паровичне | паровичні |