ОПІЙ, ю, ч. Висушений молочний сік з недозрілих маківок, який є сильним наркотиком; використовується в медицині як болезаспокійливий і снотворний засіб. - Ви знаєте, се поле - капітал. З цього маку можна би робити прегарний опій (Мак., Вибр., 1954, 316); Ми сиділи в потайному кафе, де можна мати надзвичайну чорну каву, дві-три люльки опію і контрабандне вино "Кров землі" (Ю. Янов., II, 1958, 77); // перен. Те, що притуплює розум, свідомість, заважає правильному сприйманню дійсності. Релігія - опій для народу.
ОПІЙ, опою, ч. Ревматичне запалення копит у коней, причиною якого є напування розгарячілих тварин. Нерідко бувають випадки ревматичного запалення копит, відомого під назвою опій (Профіл. захвор.., 1955, 215); Ця коняка заслабла від опою (Сл. Гр.).