оповідачка
ОПОВІДАЧКА, и, ж. Жін. до оповідач. Дітвора, як горобці, враз шугнула до класу. Оповідачка з сусідньої школи перескочила через перелаз (Дн. Чайка, Тв., 1960, 100); Медже не розуміла і половини, але рівний голос оповідачки, дзижчання прядки і тонкі виспіви хуртовини - все сповивало її забуттям (Тулуб, Людолови, II, 1957, 406); Василина Юхимівна була найкраща оповідачка з усіх, яких я чув (Ю. Янов., II, 1954, 119); Відома північна оповідачка Марфа Крюкова.. широко використала традиційну поетику фольклору, уміло поєднавши її з сучасним змістом (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оповідачка | оповідачки |
Родовий | оповідачки | оповідачок |
Давальний | оповідачці | оповідачкам |
Знахідний | оповідачку | оповідачок |
Орудний | оповідачкою | оповідачками |
Місцевий | на/у оповідачці | на/у оповідачках |
Кличний | оповідачко | оповідачки |