оказенювання
ОКАЗЕНЮВАННЯ, я, с., книжн. Дія і стан за знач. оказенювати. Українська проза гостро засуджує.. оказенювання високих ідей (Рад. літ-во, 10, 1957, 12).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оказенювання | оказенювання |
Родовий | оказенювання | оказенювань |
Давальний | оказенюванню | оказенюванням |
Знахідний | оказенювання | оказенювання |
Орудний | оказенюванням | оказенюваннями |
Місцевий | на/у оказенюванні | на/у оказенюваннях |
Кличний | оказенювання | оказенювання |