озорювати
ОЗОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЗОРИТИ, рю, риш, док., перех., поет. Те саме, що осявати. Палай, наше вогнище, тепле і рідне..! Ти всюди нам світиш, ти всюди нам видне, Озорюєш нам ти дороги у світ! (Бичко, Вогнище, 1959, 11); Вітчизно рідна, земле наша, мамо, ми над тобою небо голубе озоримо (Гонч., Вибр., 1959, 233); * Образно. Рідний край мій уже озорив Промінь щастя на довгі віки (Воронько, Драгі.., 1959, 119).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озорюю | озорюємо |
2 особа | озорюєш | озорюєте |
3 особа | озорює | озорюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озорюватиму | озорюватимемо |
2 особа | озорюватимеш | озорюватимете |
3 особа | озорюватиме | озорюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | озорював | озорювали |
Жіночий рід | озорювала | |
Середній рід | озорювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | озорюймо | |
2 особа | озорюй | озорюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | озорюючи | |
Минулий час | озорювавши |