насущник
НАСУЩНИК, НАСУШНИК, а, ч., розм. Хліб як продукт харчування. Жив [чоловік] собі, хвалити бога, Не багато, не убого, Усе ж рідний мав куток І насушника шматок (Манж., Тв., 1955, 150); Ти духом літаєш в край щастя, братерства, ладу і добра! За волю воюєш, про волю співаєш, а тут тебе гне за насущник жура!.. (У. Кравч., Вибр., 1958, 191); Був білий той хліб не у нас, а для нас - Черствого насущника скиба (Перв., II, 1958, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | насущник | насущники |
Родовий | насущника | насущників |
Давальний | насущникові, насущнику | насущникам |
Знахідний | насущник | насущники |
Орудний | насущником | насущниками |
Місцевий | на/у насущнику | на/у насущниках |
Кличний | насущнику | насущники |