наповратитися
НАПОВРАТИТИСЯ, ачуся, атишся, док., діал. Упертися, наполягти. Зоя тримала місце для своєї подруги, а він наповратився і самовільно зайняв його (Гур., Новели, 1951, 111); Він як наповратиться, то живцем в могилу чоловіка зажене... (Іщук, Вербівчани, 1961, 62); Як не збивав [бабу - не їхати до сестри] - нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Ол., З книги життя, 1968, 145).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наповрачуся | наповратимося |
2 особа | наповратишся | наповратитеся |
3 особа | наповратиться | наповратяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наповратився | наповратилися |
Жіночий рід | наповратилася | |
Середній рід | наповратилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наповратімося | |
2 особа | наповратися | наповратіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наповратившись |