належатися
НАЛЕЖАТИСЯ1, жуся, жишся, док., розм. Багато, досхочу полежати. Уже ти в садочку та й належався (Чуб., V, 1874, 802); - Будете старі, тогді ще належитеся (Кв.-Осн., II, 1956, 425).
НАЛЕЖАТИСЯ2, жуся, жишся, док., діал. Належати (див. належати11, - 2, 4 - 6). Ми самі боронити потрапим Ті права, що належаться нам (Л. Укр., І, 1951, 361); - Ти ж належишся до категорії людей вчених. Ти ж професор! (Н.-Лев., І, 1956, 402); - Прошу не забувати, що й з мене належиться частка на вінок... (Коцюб., І, 1955, 166).
Як (наче, ніби) [і] належиться (належалося) - те саме, що Як [і] належить (належало) (див. належати1). Швейцарка, як їй і належиться, сиділа за своїм столиком коло входу (Шовк., Людина.., 1962, 239); Хлопці дружно закивали головами, і юні обличчя їхні були дуже сміливі та рішучі, наче їм, і належалося покінчити з усією буржуазією світу (Дім., Ідол, 1961, 67).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | належуся | належимося |
2 особа | належишся | належитеся |
3 особа | належиться | належаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | належався | належалися |
Жіночий рід | належалася | |
Середній рід | належалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | належмося | |
2 особа | належся | належтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | належавшись |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | належуся | належимося |
2 особа | належишся | належитеся |
3 особа | належиться | належаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | належався | належалися |
Жіночий рід | належалася | |
Середній рід | належалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | належмося | |
2 особа | належся | належтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | належавшись |