навіщувати
НАВІЩУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Наперед сказати про те, що буде, що трапиться і т. ін. або, віщуючи, накликати щось. Вона мені навіщувала мою недолю! (Вовчок, І, 1955, 54); * Образно. В цей день весь ярмарок стежив, як заходило сонце. Може, "за стіну"? Може-таки, навіщує дощу оцій спраглій.. землі?.. (Гончар, Таврія, 1952, 83).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навіщую | навіщуємо |
2 особа | навіщуєш | навіщуєте |
3 особа | навіщує | навіщують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навіщував | навіщували |
Жіночий рід | навіщувала | |
Середній рід | навіщувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навіщуймо | |
2 особа | навіщуй | навіщуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | навіщувавши |