мотузковий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мотузковий | мотузкова | мотузкове | мотузкові |
Родовий | мотузкового | мотузкової | мотузкового | мотузкових |
Давальний | мотузковому | мотузковій | мотузковому | мотузковим |
Знахідний | мотузковий, мотузкового | мотузкову | мотузкове | мотузкові, мотузкових |
Орудний | мотузковим | мотузковою | мотузковим | мотузковими |
Місцевий | на/у мотузковому, мотузковім | на/у мотузковій | на/у мотузковому, мотузковім | на/у мотузкових |
мотузок
МОТУЗОК, зка, ч . Зісуканий із прядива виріб для зв'язування або прив'язування кого-, чого-небудь. Дівчата достали мотузка, оперезали кругом білого гарбуза й понесли до воза (Н.-Лев., III, 1956, 25); При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Кобр., Вибр., 1954, 153); Єгор старанно ув'язав поклажу мотузками, і коні рушили від станції (Шиян, Баланда, 1957, 195).
@ Мотузки крутити (сукати) з кого - підпорядкувавши когось своїй волі, примушувати робити, виконувати що-небудь; Такий, що з піску мотузки сучить - дуже хитрий, спритний. Людина він досвідчена, хитра. Його і в ложці не спіймаєш... Такий, що з піску мотузки суче... (Руд., Остання шабля, 1959, 42); Хоч мотузки крути див. крутити.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мотузок | мотузки |
Родовий | мотузка | мотузків |
Давальний | мотузкові, мотузку | мотузкам |
Знахідний | мотузок | мотузки |
Орудний | мотузком | мотузками |
Місцевий | на/у мотузку | на/у мотузках |
Кличний | мотузку | мотузки |