меньок
МЕНЬОК, нька, ч. , діал. Зменш.-пестл. до мень. Під лавою щось хлюпнуло у воді, жінка одразу ж нагинається й радіє, підіймаючи з долівки, чималу макітру: в ній темніють живі в'юни, невеликий меньок і кілька линків (Стельмах, Хліб.., 1959, 602); * У порівн. Уже троянці вгамовались, Могоричу всі потягли; І, мов меньки, повивертались, Безпечно спати залягли (Котл., І, 1952, 159).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | меньок | меньки |
Родовий | менька | меньків |
Давальний | менькові, меньку | менькам |
Знахідний | менька | меньків |
Орудний | меньком | меньками |
Місцевий | на/у меньку, менькові | на/у меньках |
Кличний | меньку | меньки |