марнотратний
МАРНОТРАТНИЙ, а, е. Який нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. Батько не мав відки їх [борги] заплатити, і його засадили в довгову [боргову] тюрму. Аж тоді отямився марнотратний син, жаль йому стало батька (Фр., XVI, 1955, 232); Самолюбство заважало йому розповісти цим жовторотим, що сувора природа його батьківщини не дозволяє бути марнотратним (Багмут, Опов., 1959, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | марнотратний | марнотратна | марнотратне | марнотратні |
Родовий | марнотратного | марнотратної | марнотратного | марнотратних |
Давальний | марнотратному | марнотратній | марнотратному | марнотратним |
Знахідний | марнотратний, марнотратного | марнотратну | марнотратне | марнотратні, марнотратних |
Орудний | марнотратним | марнотратною | марнотратним | марнотратними |
Місцевий | на/у марнотратному, марнотратнім | на/у марнотратній | на/у марнотратному, марнотратнім | на/у марнотратних |