клоака
КЛОАКА, и, ж. 1. Підземний канал для відведення нечистот у місті; підземний стік; // Помийна яма, звалище.
2. перен., ірон. Про забруднене, запущене із санітарного погляду місце, приміщення тощо. Ми [арештанти] ж тут живемо в клоаці (Фр., X, 1954, 151); // зневажл. Про аморальне, нікчемне, розпусне суспільне середовище.
3. зоол. Вивідний отвір, спільний для кишечника й сечостатевих органів у деяких хребетних тварин. У задній відділ кишки відкриваються протоки, нирок і органів розмноження. Тому він дістав особливу назву - клоаки (Зоол., 1957, 89).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | клоака | клоаки |
Родовий | клоаки | клоак |
Давальний | клоаці | клоакам |
Знахідний | клоаку | клоаки |
Орудний | клоакою | клоаками |
Місцевий | на/у клоаці | на/у клоаках |
Кличний | клоако | клоаки |