кипінь
КИПІНЬ, пеню, КИПЕНЬ, пню, ч. 1. розм. Те саме, що окріп. Кипнем її.. спарив (Сл. Гр.).
@ Кипенем (кипнем) кипіти: а) вирувати (у 2 знач.), клекотіти. Хай гуде земля під нами Й Січа кипенем кипить (Щог., Поезії, 1958, 297); б) відбуватися, здійснюватися з великою силою, інтенсивністю. На безмежних ланах колгоспу-мільйонера.. кипнем киплять.. найрізноманітніші роботи (Крот., Сини.., 1948, 263).
2. перен., рідко. Біла піна на воді під час її бурхливого вирування, а також кипіння. З-за обрію котилися срібні валуни, і хлопцеві здавалося, що він іде просто в море, у.. кипінь хвиль (Чаб., Тече вода.., 1961, 9); * У порівн. - Ідеш отим завулком, а тобі На.. бриль спадає Вишневий цвіт, мов білі клапті кипню (Вирган, В розп. літа, 1959, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кипінь | кипені |
Родовий | кипеню | кипенів |
Давальний | кипеневі, кипеню | кипеням |
Знахідний | кипінь | кипені |
Орудний | кипенем | кипенями |
Місцевий | на/у кипені | на/у кипенях |
Кличний | кипеню | кипені |
кипіння
КИПІННЯ, я, с. 1. Дія та стан за знач. кипіти 1, 2. - Щось хочете сказати? - Хочу,- відповіла мати, здіймаючи з країв мідного таза рожеву, тремтливу від кипіння пінку (Шиян, Баланда, 1957, 181); Кипіння рідини викликається нагріванням її до певної температури та супроводжується енергійнішим утворенням пари (Цікава хімія, 1954, 7); Люблю.. Кипіння сталі (Забашта, Нові береги, 1950, 70); [Бабуся:] Колись потік шумів через каміння. Далеко чуть було його кипіння (Воронько, Казка.., 1957, 10).
2. перен. Бурхливий рух, діяльність. Тепер Федір збагнув інше: перемога теж не перепустка в царство спокою, сну. Вона - лише мить життя. Воно ж - вічне кипіння, поступ (Мушк., Серце.., 1962, 200); Знов робота, кипіння, тесання. Виростає, всміхається дім,- І змішалися праця й кохання Під наметом умитодзвінким (Рильський, II, 1956, 12); У змаганні, у кипінні Шахтарів лунає крок (Криж., Під зорями.., 1950, 52).
3. чого, перен. Бурхливий вияв яких-небудь почуттів. Мати, погамувавши кипіння своєї радості, терпляче жде, поки син здоровкається з чабанами та чабанками (Гончар, Тронка, 1963, 9); Він хотів був цьому панові сказати ще щось, але промовчав, лиховісно тамуючи кипіння гніву (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 38); В пам'яті постає неповторний, в живому кипінні високих почуттів вересень тридцять дев'ятого року (Жур., Вечір.., 1958, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кипіння | кипіння |
Родовий | кипіння | кипінь |
Давальний | кипінню | кипінням |
Знахідний | кипіння | кипіння |
Орудний | кипінням | кипіннями |
Місцевий | на/у кипінні | на/у кипіннях |
Кличний | кипіння | кипіння |