затривожитися
ЗАТРИВОЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., розм. Почати тривожитися; захвилюватися, занепокоїтися. Згадавши про Зейнаб, Екбаль-ганем затривожилася, схопилась (Л. Укр., 111, 1952, 712); Оксана прискорила ходу, затривожилась, чи не запізниться (Грим., Незакінч. роман, 1962, 6); Чорний [собака] затривожився від густих пахощів риби (Мик., II, 1957, 243).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затривожуся | затривожимося |
2 особа | затривожишся | затривожитеся |
3 особа | затривожиться | затривожаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затривожився | затривожилися |
Жіночий рід | затривожилася | |
Середній рід | затривожилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затривожімося | |
2 особа | затривожися | затривожіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затривожившись |