заніміло
ЗАНІМІЛО, присл. 1. У глибокому мовчанні. Курбала заніміло слухав інженера (Досв., Вибр., 1959, 190); Я заніміло слухав до цинізму відверту розповідь старої, повну осуду своєї рідної дочки (Збан., Любов, 1957, 68).
2. Без руху, непорушне. Його руки заніміло лежали на важелях управління машини (Хор., Незакінч. політ, 1960, 8).
заніміти
ЗАНІМІТИ, ію, ієш, док. 1. Втратити здатність говорити, стати німим. [Кассандра:] Осліпнути я хтіла б, заніміти... Ох, се було б таке велике щастя! (Л. Укр., II, 1951, 266); Я занімів був із болю.. І мовчав я довгі, довгі роки (Стеф., І, 1949, 173); - Слово не може мовчати, не хоче, Бодай би й поет заніміти волів (Бажан, Роки, 1957, 277); * У порівн. Усі мовчали, як заніміли (Головко, II, 1957, 283); // На деякий час замовкнути (від переляку, здивування, захоплення і т. ін.). - Що то? що то? - питавсь Михайлик. - Цить! Татари! Михайлик так і занімів. Острах обняв його такий, що він і слова не міг вимовити (Гр., І, 1963, 346); Раптом десь всередині будинку заграв баян і почулася пісня. Бійці заніміли, вражені (Гончар, III, 1959, 147); // Перестати звучати, лунати (про звуки, мову і т. ін.). Тривога серце знай стискає, Мій крик у горлі занімів (Фр., XIII, 1954, 153); Мовчать квітки і день квітневий.., І спів пташиний занімів (Олесь, Вибр., 1958, 242); Голоси на кутку стихли, заніміли (Кос., Новели, 1962, 176); // безос. Темно в полі; в хутірку Змовкло, заніміло (Бор., Тв., 1957, 65); * Образно. Заніміли, поникли, погасли ліси, І людські, і пташині мовчать голоси (Рильський, І, 1960, 177).
2. Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути. - То в мене все боліло, а то зразу захололо-заніміло... (Мирний, 111,1954, 131); Ноги без руху заніміли, набрякли; кістки пекло, як вогнем (Мур., Бук. повість, 1959, 235); // На деякий час зробитися нерухомим (від сильних переживань, горя, зворушення і т. ін.); завмерти. Дівчина припала головою до колін та так і заніміла, і якби не здригалося іноді тіло її перемучене, була б це мертва постать (Гр., І, 1963, 384); Учитель коло дошки: одна пучка вгору, рука з крейдою заніміла - напружено думає (Вас., III, 1960, 308); Хлопець занімів від здивування (Ткач, Арена, 1960, 107); * Образно. Серце в нього справді заніміло, душу полонила апатія (Дмит., Розлука, 1957, 282).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | занімію | заніміємо |
2 особа | занімієш | занімієте |
3 особа | заніміє | заніміють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | занімів | заніміли |
Жіночий рід | заніміла | |
Середній рід | заніміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заніміймо | |
2 особа | занімій | занімійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | занімівши |