задимлювати
ЗАДИМЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАДИМЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАДИМИТИ, млю, миш; мн. задимлять; док . 1. перех. Наповнювати, насичувати, покривати димом, кіптявою. * Образно. - Ой, важко стояти близько коло начальства! Цур йому, пек йому. І обсмалить тебе огнем, і обпалить, і задимить тебе, як коло комина!.. - думав Добриловський (Н.-Лев., IV, 1956, 130).
2. перех., розм. Займатися копченням. Одні [уходчики] рибалчили, інші полювали, треті -солили й сушили, в'ялили й задимлювали рибу та птицю на зиму (Тулуб, Людолови, І, 1957, 242).
3. тільки док., неперех. Почати димити. Митро знову ліг на лікоть і задимив цигаркою (Головко, І, 1957, 337).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задимлюю | задимлюємо |
2 особа | задимлюєш | задимлюєте |
3 особа | задимлює | задимлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задимлюватиму | задимлюватимемо |
2 особа | задимлюватимеш | задимлюватимете |
3 особа | задимлюватиме | задимлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задимлював | задимлювали |
Жіночий рід | задимлювала | |
Середній рід | задимлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задимлюймо | |
2 особа | задимлюй | задимлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | задимлюючи | |
Минулий час | задимлювавши |