етос
ЕТОС, -у, ч. Термін античної філософії, що означає характер якої-небудь особи чи об'єкта; стійка природа якого-небудь явища; узагальнена характеристика культури даної соціальної спільноти, виражена в системі пануючих тут етичних цінностей і норм поведінки; сукупність етичних та інших норм, пов'язана з певним видом людської життєдіяльності; сукупність стабільних рис характеру. <> Етос музики – її внутрішній лад і характер впливу на людину.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | етос | етоси |
Родовий | етосу | етосів |
Давальний | етосові, етосу | етосам |
Знахідний | етос | етоси |
Орудний | етосом | етосами |
Місцевий | на/у етосі | на/у етосах |
Кличний | етосе | етоси |