ерудований
ЕРУДОВАНИЙ, а, е, книжн. Який має ерудицію. Ванда з приємністю констатувала, що цей молодий чоловік.. ерудований і гострий на язик (Іщук, Вербівчани, 1961, 141)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ерудований | ерудована | ерудоване | ерудовані |
Родовий | ерудованого | ерудованої | ерудованого | ерудованих |
Давальний | ерудованому | ерудованій | ерудованому | ерудованим |
Знахідний | ерудований, ерудованого | ерудовану | ерудоване | ерудовані, ерудованих |
Орудний | ерудованим | ерудованою | ерудованим | ерудованими |
Місцевий | на/у ерудованому, ерудованім | на/у ерудованій | на/у ерудованому, ерудованім | на/у ерудованих |