епіфора
ЕПІФОРА, и, ж., літ. Стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або звукосполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф і т. ін. для посилення виразності й мелодійності мови художнього твору; протилежне анафора. Створенню пісенного ладу служать також незліченні фігури анафори і епіфори, що спостерігаються в романі ["Вершники"] на кожному кроці (Мова і стиль «Вершників», 1955, 74).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епіфора | епіфори |
Родовий | епіфори | епіфор |
Давальний | епіфорі | епіфорам |
Знахідний | епіфору | епіфори |
Орудний | епіфорою | епіфорами |
Місцевий | на/у епіфорі | на/у епіфорах |
Кличний | епіфоро | епіфори |