діловод
ДІЛОВОД, а, ч. Службовець, який веде справи канцелярії. Кропивницький служив у канцелярії діловодом, аж поки не влаштувався в Одесі в театрі (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 35); Діловод райвиконкому щось до нього звернувся, як звичайно (Еллан, II, 1958, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діловод | діловоди |
Родовий | діловода | діловодів |
Давальний | діловодові, діловоду | діловодам |
Знахідний | діловода | діловодів |
Орудний | діловодом | діловодами |
Місцевий | на/у діловоді, діловодові | на/у діловодах |
Кличний | діловоде | діловоди |