додумувати
ДОДУМУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДУМАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і неперех. Закінчувати обдумування чого-небудь; грунтовно продумувати, обмірковувати щось. Вова Порада завжди додумував до кінця, вникав до можливих глибин у все (Коп., Тв., 1955, 365); В задумі й надії, мов селянські пророки, сиділи освітлені багаттям діти землі і додумували свої думи (Стельмах, Хліб.., 1959, 519); Ще й не додумала Христя своїх думок, як почула, що в сінях щось зашамотіло (Мирний, III, 1954, 53); Йому, напевне, хотілося додумати вголос те, чого він не встиг додумати до кінця (Руд., Вітер.., 1958, 69).
2. перех., з спол. Те саме, що придумувати. Пішов.. Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Шевч., II, 1953, 335); - А смак [винограду] треба додумати, ночей не спати, а додумувати (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 17).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | додумую | додумуємо |
2 особа | додумуєш | додумуєте |
3 особа | додумує | додумують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | додумуватиму | додумуватимемо |
2 особа | додумуватимеш | додумуватимете |
3 особа | додумуватиме | додумуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | додумував | додумували |
Жіночий рід | додумувала | |
Середній рід | додумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | додумуймо | |
2 особа | додумуй | додумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | додумуючи | |
Минулий час | додумувавши |