довбнути
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довбну | довбнемо |
2 особа | довбнеш | довбнете |
3 особа | довбне | довбнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | довбнув | довбнули |
Жіночий рід | довбнула | |
Середній рід | довбнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | довбнімо | |
2 особа | довбни | довбніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | довбнувши |
довбня
ДОВБНЯ, і, ж. 1. Великий, перев. дерев'яний молот або взагалі велика дерев'яна палиця з потовщенням на кінці. Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає! (Укр.. присл.., 1955, 176); Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева (Н.-Лев., III, 1956, 39); Лагодили [козаки] пищалі й гаківниці, панцири й кольчуги, оббивали залізом важкі дерев'яні довбні (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 329); * У порівн.В цей час Роман опустив на його щелепи важкий, мов довбня, кулак (Стельмах, Хліб.., 1959, 475).
2. перен., лайл. Про нетямущу, дурну людину. Почув [Захар], як Харитон Павлович нарешті гримнув, стримуючи голос і гнів: - Та, замовкни ти, довбне нетесана! (Ле, Право.., 1957, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | довбня | довбні |
Родовий | довбні | довбень |
Давальний | довбні | довбням |
Знахідний | довбню | довбні, довбень |
Орудний | довбнею | довбнями |
Місцевий | на/у довбні | на/у довбнях |
Кличний | довбне | довбні |