відбудовник
ВІДБУДОВНИК, а, ч. Той, хто бере участь у відбудовній роботі. Того ж таки дня рушив [Михайло] до райцентра одержувати путівку відбудовника Донецького басейну (Ю. Янов., II, 1954, 141).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відбудовник | відбудовники |
Родовий | відбудовника | відбудовників |
Давальний | відбудовникові, відбудовнику | відбудовникам |
Знахідний | відбудовника | відбудовників |
Орудний | відбудовником | відбудовниками |
Місцевий | на/у відбудовнику, відбудовникові | на/у відбудовниках |
Кличний | відбудовнику | відбудовники |