важкодум
ВАЖКОДУМ, а, ч. Людина, що повільно думає, нешвидко вирішує. Той [Лагутін] дотепний, вродливий, блискуче вчиться, а він важкодум, з грубим, широким обличчям (Гончар, Людина.., 1960, 50); Дробницький слухає цю розмову і про щось уперто думає: він взагалі важкодум і цілком неписьменний (Гжицький, У світ.., 1960, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | важкодум | важкодуми |
Родовий | важкодума | важкодумів |
Давальний | важкодумові, важкодуму | важкодумам |
Знахідний | важкодума | важкодумів |
Орудний | важкодумом | важкодумами |
Місцевий | на/у важкодумі, важкодумові | на/у важкодумах |
Кличний | важкодуме | важкодуми |