близнюки
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Близнюки | |
Родовий | Близнюків | |
Давальний | Близнюкам | |
Знахідний | Близнюки | |
Орудний | Близнюками | |
Місцевий | на/у Близнюках | |
Кличний | Близнюки |
близнюк
БЛИЗНЮК, а, ч. 1. Дитина, що народилася одночасно з іншою в однієї матері. Його щастя дійшло до зеніту, коли Ганя в рік по шлюбі вродила йому близнюків (Фр., VI, 1951, 165); До Романа водночас повернулися три недовірливі русяві голови близнюків (Стельмах, Хліб.., 1959, 30); * У порівн. Вони [Купа та Стецько] були достоту схожі, як двоє близнюків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 214); Рівними рядочками вишикувались.., ніби брати-близнюки, один в один, новісінькі, мов перемиті, будинки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 195).
2. перен., частіше мн. близнюки, ів. Про дуже схожих між собою тварин або схожі предмети; з'єднані однакові предмети, воли, що ходять у парі і т. ін. В руках його погойдувались у вузлику горнята-близнюки. Видко, підпарубчак ніс батькові обід (Стельмах, II, 1962, 137); На узліссі.. у тіні двох розлогих близнюків-яворів стояли поліцейські мотоцикли (Вільде, Сестри.., 1958, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | близнюк | близнюки |
Родовий | близнюка | близнюків |
Давальний | близнюкові, близнюку | близнюкам |
Знахідний | близнюка | близнюків |
Орудний | близнюком | близнюками |
Місцевий | на/у близнюку, близнюкові | на/у близнюках |
Кличний | близнюче | близнюки |