благовіст
БЛАГОВІСТ, у, ч., заст. Дзвоніння перед початком церковної відправи, служби. На дзвіниці чатував старий пасічник Чмель, щоб зустріти молодих урочистим благовістом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 267); Ударив благовіст, і сальви дужі Врочисто гримнули (Забашта, Вибр., 1958, 96); * Образно. Перемога! ..Ще кілька хвилин тому бійці чули золотий благовіст над землею, чули святковий.. гомін народів (Гончар, І, 1954, 409).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | благовіст | благовісти |
Родовий | благовісту | благовістів |
Давальний | благовістові, благовісту | благовістам |
Знахідний | благовіст | благовісти |
Орудний | благовістом | благовістами |
Місцевий | на/у благовісті | на/у благовістах |
Кличний | благовісте | благовісти |