яр
ЯР1, у, ч. 1. Глибока довга западина (перев. з крутими або прямовисними схилами), що утворилася внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками. Я згадую мій рідний тихий хутір, Високий ліс, глибокії яри І запашне дихання тих долин, Що у лісах, заквітчані, ховались (Гр., І, 1963, 104); На рівнинах, складених пухкими породами, дощові потоки утворюють яри (Фіз. геогр., 5, 1956, 111); З ярів і лісу бігла тала вода до Ворскли (Шиян, Вибр., 1947, 176); *Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову.. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
2. перен., розм. Те саме, що прірва 2. Неволя порізнила дітей одних батьків, одних матерів; вирила між ними глибокий яр (Мирний, II, 1954, 259).
ЯР2, і, ж. 1. діал. Ярина (у 1 знач.).
2. поет. Те саме, що весна. Води чимало уплило в ручаю, яр цвітом крила луг (У. Кравч., Вибр., 1958, 109).
ЯР3, і, ж., розм., рідко. Те саме, що лютість. Славна комсомолія з ворогами бореться, мітко націляється, у боях не змориться. Ціль ця да яр ця в пісню перетвориться (Тич., І, 1957, 185).
ЯР4, і, ж. Зелена фарба, яку одержують шляхом окислення міді. Машина була дійсно гарна: ..блискаючи, як жінка золотим убором, своєю міддю, ріжучи око червоними шпицями коліс та зеленою яр'ю свого тендера,.. вона посувалась.. тихенько, плавно, з легким шелестом наче шовкової спідниці (Григ., Вибр., 1959, 365); *У порівн. Мов небо - очиці у неї; мов яр - Зеленая плахта, зеленая юпка (Укр. поети-романтики.., 1968, 517); // Зелене листя дерев, кущів і т. ін. Тепле сонце встало пишно; Одягається розкішно В яр і золото долина (Щог., Поезії, 1958, 274).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | яр | ярі |
Родовий | ярі | ярей |
Давальний | ярі | ярам |
Знахідний | яр | ярі |
Орудний | ярею | ярами |
Місцевий | на/у ярі | на/у ярах |
Кличний | яре | ярі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | яр | яри |
Родовий | яру | ярів |
Давальний | ярові, яру | ярам |
Знахідний | яр | яри |
Орудний | яром | ярами |
Місцевий | на/у яру | на/у ярах |
Кличний | яре | яри |
яріти
ЯРІТИ1, іє, недок. Випромінювати яскраве світло або виділятися білизною, яскравими барвами. Темнота груба обгорнула їх. Лиш каганець в руці таємничого чоловіка світився і ярів ще живіше, ще ясніше... (Фр., VIII, 1952, 277); На довгому полірованому столі для засідань у двох кришталевих вазах яріли вогняно-червоні троянди (Загреб., День.., 1964, 47); Зі стягом, в небі розпростертим, Йшли комсомольці серед нив. А стяг ярів огнем червоним, І зірка угорі була (Брат., Світанки, 1950, 15); Над розквітлою землею, над усім світом мерехтливо яріли достиглі світанкові зорі (Коз., Листи.., 1967, 278); Ворона сіла на каштан, і сніг сипався з гілки вниз і ярів на сонці (Сміл., Сад, 1952, 174); Червоно яріли на його блідому запухлому обличчі запалені вуста (Бойч., Молодість, 1949, 118); // Яскраво зеленіти. Яріють скрізь селянські огороди (Стар., Поет. тв., 1958, 176); Всюди цвіла черемха, лани жита й пшениці яріли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 93).
ЯРІТИ2, ію, ієш, недок., розм. Те саме, що яритися2. На цей раз сестри мої особливо яріли (Гончар, І, 1959, 89); - Бевзь! - солодко видихнула в вухо Михайликові, яріючи від люті на нього, пані Роксолана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17); Я бачив біг гірських бурхливих рік,- Дністра розлив, кипучу хвилю Стрия, Опору гнів, що б'ється і яріє, між горами проносячи потік (Гонч., Вибр., 1959, 295).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярію | яріємо |
2 особа | ярієш | ярієте |
3 особа | яріє | яріють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярітиму | ярітимемо |
2 особа | ярітимеш | ярітимете |
3 особа | ярітиме | ярітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ярів | яріли |
Жіночий рід | яріла | |
Середній рід | яріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | яріймо | |
2 особа | ярій | ярійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | яріючи | |
Минулий час | ярівши |