терен
ТЕРЕН, рну, ч . 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Н.-Лев., III, 1956, 127); Кущі терну й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю (Панч, Ерік.., 1950, 45); Шипшина й терен при дорозі, а в далині - полки дубів (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 63).
@ Заріс (позаростав) шлях терном (тернами); Заросли (позаростали) шляхи тернами - неможливо піти, поїхати куди-небудь. Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув (Шевч., II, 1963, 213); Хочу я ридати - та не маю слів. Хочу в даль полинуть - терном шлях заріс (Рильський, І, 1960, 116); Стежка (доріжка і т. ін. ) поросла терном див. поростати; Шлях, устелений терном чий - про чий-небудь життєвий шлях, сповнений труднощів, страждань, горя й т. ін. Та ж, що коханням братернім Шлях мій, устелений терном, Легко б могла озарити, - Більше немає її... (Граб., І, 1959, 353).
2. збірн. Плоди цієї рослини. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Вовчок, VI, 1956, 223); - Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен. Я знаю, як ви любите квашену ягоду (Стельмах, II, 1962, 106); * У порівн. Вид [жінки] болісний, жовтий, тільки одні очі, чорні як терен, блищали якимсь божевільним світом (Мирний, І, 1949, 247); Усіма грудьми п'є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Головко, II, 1957, 10).
3. Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. Заскалить собі дитина ногу Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має (Фр., XIII, 1954, 455); З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря. Десятки тернів вп'ялися в її тіло (Смолич, І, 1958, 90).
ТЕРЕН, у, ч . 1. Місцевість, територія. Кожде місце довкола тих млинівок, найбільш улюблений терен наших забав, оглядали і обнишпорювали ми зовсім докладно (Фр., III, 1950, 250); Цього ж дня в Криничках набирали добровольців до лав новостворюваного червоного полку, що мав завданням боротись з куркульськими бандами, нести внутрішню охорону на терені повіту (Гончар, II, 1959, 227); Карпати - одна з найдавніших слов'янських етнографічних територій. Тут живуть українці, словаки, поляки, чехи. Цей стародавній слов'янський терен здавна цікавив дослідників багатьох галузей наук (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 155).
2. перен., заст. Грунт, основа розвитку чого-небудь. Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? (Фр., XVI, 1955, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терен | терни |
Родовий | терну | тернів |
Давальний | тернові, терну | тернам |
Знахідний | терен | терни |
Орудний | терном | тернами |
Місцевий | на/у терні | на/у тернах |
Кличний | терне | терни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терен | терени |
Родовий | терену | теренів |
Давальний | теренові, терену | теренам |
Знахідний | терен | терени |
Орудний | тереном | теренами |
Місцевий | на/у терені | на/у теренах |
Кличний | терене | терени |
терн
ТЕРН, у, ч., рідко. Те саме, що терен. На вгороді калинонька, по дорозі терн, Любив же я дівчиноньку, люблю і тепер (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 455); Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі..; кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (Котл., І, 1952, 149); * У порівн. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терн-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний (Кв.-Осн., II, 1956, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терн | терни |
Родовий | терну | тернів |
Давальний | тернові, терну | тернам |
Знахідний | терн | терни |
Орудний | терном | тернами |
Місцевий | на/у терні | на/у тернах |
Кличний | терне | терни |
терновий
ТЕРНОВИЙ1, а, е. 1. Прикм. до терен. На її очах виступили дві сльози, як дві росинки на чорних тернових ягідках (Н.-Лев., IV, 1956, 18); - От ноги порепалися, болять... Руки чорні, а на душі ще чорніше. І всю мене зранили сі тернові колючки, гостре каміння (Хотк., II, 1966, 232); Всі повиходили з саду Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник обгородить (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 400); // Зробл. з терну (у 1 знач.). Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі (Коцюб., І, 1955, 180); Терновий вінок; // Вигот. з ягід терну. Тернова наливка; // Зарослий терном, колючими кущами. [Мавка:] Я ще до мови не прийшла, як він схопивсь на рівні ноги, і від мене тремтячими руками заслонився, і кинувся, не мовлячи ні слова, в байрак терновий, там і зник з очей (Л. Укр., III, 1952, 250); Ми попрощались з Усачовим - його покликали з полка, а я пішов ярком терновим (Гонч., Вибр., 1959, 175).
Терновий вогонь (огонь), нар.-поет. - велике, яскраве вогнище. Стали козаки вечора дожидати, Стали терновії огні розкладати (Думи.., 1941, 39); Вабила мене осінь тими жаркими терновими огнями, височенними, кучерявими, тріскучими, що ми, сільські пастушата, розкладали в полі холодного, похмурого ранку з сухого картоплиння (Вас., II, 1959, 262).
@ Терновий вінок (вінець) див. вінок, вінець.
2. Кольором схожий на терен (у 2 знач.); темно-синій. Сніги виблискували на сонці, сліпили очі, далекі байраки огорталися терновою синявою (Тют., Вир, 1964, 539).
Тернові очі (очиці, оченята) - чорні з синюватим відливом очі, схожі на стиглі ягоди терну. Маляренкова - маленька, з терновими очима,.. все підбиває дівчат заспівати на прощання. (Кос., Новели, 1962, 172); Міня, прядучи з-за столу терновими очицями, хихикнула (Кол., Терен.., 1959, 98).
ТЕРНОВИЙ2, а, е, заст. Зробл., пошитий з терно (див. терно2).
Тернова хустка (хустина) - перев. квітчаста хустка, зроблена з шерстяної тканини, схожої на кашемір. Молодиці, гарно вив'язані квітчастими терновими хустками, несли клуночки та вузлики (Дн. Чайка, Тв., 1960, 39); Я одразу пізнав би й сорочку грубу, полотняну, І потерту корсетку, й тернову хустину стару (Мал., Запов. джерело, 1959, 115); - Хто ти? - запитав [Платон].. - Я - Степка! - зірвала з голови квітчасту тернову хустку. - Не впізнав? (Зар., На.. світі, 1967, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | терновий | тернова | тернове | тернові |
Родовий | тернового | тернової | тернового | тернових |
Давальний | терновому | терновій | терновому | терновим |
Знахідний | терновий, тернового | тернову | тернове | тернові, тернових |
Орудний | терновим | терновою | терновим | терновими |
Місцевий | на/у терновому, терновім | на/у терновій | на/у терновому, терновім | на/у тернових |