служник
СЛУЖНИК, а, ч., заст. Слуга (у 1, 2 знач.). Верблюди пихато повертали на всі боки свої гордовиті голівки, поки хазяї та служники в смугастих строкатих халатах знімали з них великі важкі в'юки з бавовною (Тулуб, В степу.., 1964, 52); Снігу насипало багато, і служники пораються, прочищають стежки (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 283); У великому, добре освітленому залі вешталися служники, прибираючи посуд після вечірнього чаю (Добр., Ол. солдатики, 1961, 110); Мавро-дін покликав служника, котрий вибіг з кофейні, гарної, як мавританська капличка (Н.-Лев., V, 1966, 130).
Служник церкви - те саме, що Служитель церкви (див. служитель). - Якщо старий - служник святої церкви, шана мусить бути подвійна, бо в його особі ти ображаєш святу церкву (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | служник | служники |
Родовий | служника | служників |
Давальний | служникові, служнику | служникам |
Знахідний | служника | служників |
Орудний | служником | служниками |
Місцевий | на/у служнику, служникові | на/у служниках |
Кличний | служнику | служники |