підкоришник
ПІДКОРИШНИК, а, ч. Маленький сірий співочий птах родини горобиних із довгим дзьобом. З якогось дерева невидима пташина струшує мелодійний передзвін . - Романе, а це яке диво так виспівує? - Підкоришник (Стельмах, І, 1962, 248); Ретельно обстежує підкоришник кожну тріщину, визбируючи своїм тоненьким, зігнутим, як шило, дзьобом лялечки, яєчка комах - шкідників лісу (Веч. Київ, 25.ІІ, 1961, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підкоришник | підкоришники |
Родовий | підкоришника | підкоришників |
Давальний | підкоришникові, підкоришнику | підкоришникам |
Знахідний | підкоришника | підкоришників |
Орудний | підкоришником | підкоришниками |
Місцевий | на/у підкоришнику, підкоришникові | на/у підкоришниках |
Кличний | підкоришнику | підкоришники |