прудкобіжний
ПРУДКОБІЖНИЙ, а, е, поет. Стрімкий, бистрий. Кіньми правує [діва], Випереджаючи в гоні шаленім вітри прудкобіжні (Зеров, Вибр., 1966, 280); Прудкобіжний кліпер вийшов з бою (Ю. Янов., II, 1958, 200).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прудкобіжний | прудкобіжна | прудкобіжне | прудкобіжні |
Родовий | прудкобіжного | прудкобіжної | прудкобіжного | прудкобіжних |
Давальний | прудкобіжному | прудкобіжній | прудкобіжному | прудкобіжним |
Знахідний | прудкобіжний, прудкобіжного | прудкобіжну | прудкобіжне | прудкобіжні, прудкобіжних |
Орудний | прудкобіжним | прудкобіжною | прудкобіжним | прудкобіжними |
Місцевий | на/у прудкобіжному, прудкобіжнім | на/у прудкобіжній | на/у прудкобіжному, прудкобіжнім | на/у прудкобіжних |