переслідувач
ПЕРЕСЛІДУВАЧ, а, ч. Той, хто переслідує кого-, що-небудь. Непокоїло їх зараз найбільше те, чи вдалося хлопцям одірватися від переслідувачів-гайдамаків (Головко, II, 1957, 597); Мале хлопченя ганялося за індиком. Індик то відскакував убік, то раптом, круто повернувшись, бив переслідувача крильми (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 109); У 1886 р. Коцюбинський їде в село Михайлівку на вчительську.. роботу. Поліцейські переслідувачі не випускали його і тут з-під пильного нагляду (Укр. літ., 9, 1957, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | переслідувач | переслідувачі |
Родовий | переслідувача | переслідувачів |
Давальний | переслідувачеві, переслідувачу | переслідувачам |
Знахідний | переслідувача | переслідувачів |
Орудний | переслідувачем | переслідувачами |
Місцевий | на/у переслідувачі, переслідувачу, переслідувачеві | на/у переслідувачах |
Кличний | переслідувачу | переслідувачі |