ОБЕЗЗБРОЮЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до обеззброювати; // у знач. прикм. Після вчорашньої розмови Вутанька не думала, що він підійде до неї, а він вранці зустрів її такою дружньою обеззброюючою усмішкою, наче між ними нічого й не сталося (Гончар, II, 1959, 183).