нотар
НОТАР, я, ч., заст. Нотаріус. - Ви йдіть до нотаря та перепишіть грунт на жінку (Март., Тв., 1954, 125); У Чернігові відкривається вакансія нотаря (Сам., II, 1958, 477); Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: - Сідайте! Я вас слухаю (Панч, В дорозі, 1959, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нотар | нотарі |
Родовий | нотаря | нотарів |
Давальний | нотареві, нотарю | нотарям |
Знахідний | нотаря | нотарів |
Орудний | нотарем | нотарями |
Місцевий | на/у нотарі, нотареві | на/у нотарях |
Кличний | нотарю | нотарі |