мінер
МІНЕР, а, ч. 1. Військовослужбовець інженерних військ, який спеціалізується на встановлюванні мін та на розмінуванні місцевості, об'єктів і т. ін. Тож мінеру люди раді По усіх містах були. Він ішов в своїй бригаді - Скрізь, де армії пройшли (Мас., Срібна дорога, 1946, 44).
2. Фахівець військово-морського флоту з мінної зброї, її використання й знешкодження. Підводний мінер. Він скрадається по дну. Виявляє і знешкоджує ворожі магнітні міни (Веч. Київ, 20.ІІІ 1961, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мінер | мінери |
Родовий | мінера | мінерів |
Давальний | мінерові, мінеру | мінерам |
Знахідний | мінера | мінерів |
Орудний | мінером | мінерами |
Місцевий | на/у мінері, мінерові | на/у мінерах |
Кличний | мінере | мінери |