мароніти
МАРОНІТИ, -ів, мн. Прибічники маронітської християнської церкви, засновником якої, за легендою, був Мар Марон; проживають головним чином в Лівані і невеликими групами в Сирії, Єгипті, Північній і Південній Америці, на Кіпрі; маронітські релігійні общини виникли в 5–7 століттях в Північно-західній Сирії в процесі розколів східної християнської церкви; у 13–16 століттях маронітська церква визнала верховенство Ватикану, зберігши старовинний східний ритуал і богослужіння на сирійській (арамійській) мові; богослужіння у маронітів ведеться і арабською мовою; глава маронітів з 1954 р. призначається Ватиканом, має резиденцію в Лівані.
мароніт
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мароніт | мароніти |
Родовий | мароніта | маронітів |
Давальний | маронітові, мароніту | маронітам |
Знахідний | мароніта | маронітів |
Орудний | маронітом | маронітами |
Місцевий | на/у мароніті, маронітові | на/у маронітах |
Кличний | мароніте | мароніти |