коректор
КОРЕКТОР, а, ч. Фахівець, що займається читанням і виправлянням коректи (у 1 знач.). Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (Фр., VI, 1951, 291); Виправлення в тексті роблять з допомогою коректурних значків. І люди, які займаються цією непомітною, але необхідною роботою, називаються коректорами (Наука.., 5, 1965, 57).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коректор | коректори |
Родовий | коректора | коректорів |
Давальний | коректорові, коректору | коректорам |
Знахідний | коректор, коректора | коректори, коректорів |
Орудний | коректором | коректорами |
Місцевий | на/у коректорі | на/у коректорах |
Кличний | коректоре | коректори |