зотлілий
ЗОТЛІЛИЙ, рідше ЗІТЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зотліти, зітліти; // у знач. прикм. Праворуч від кістяка в трьох маленьких зотлілих шкатулках знаходились буси (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 170); Зітлілі дупла [верб] дихають хмільною прілістю (Стельмах, І, 1962, 400); В ярках, під ніздрюватим снігом - зажебоніло струмками, в садах і дібровах, під зотлілим листям, заворушилася голочками молода травичка (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204); Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе: На зітлілому нашому трупі Невмируще братерство зросте! (Граб., І, 1959, 74); Земля розсипалася під пучками, як зотлілий жар (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140); Раптом побачу спотворені мрії, мертві надії, зотлілу любов (Л. Укр., І, 1951, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зотлілий | зотліла | зотліле | зотлілі |
Родовий | зотлілого | зотлілої | зотлілого | зотлілих |
Давальний | зотлілому | зотлілій | зотлілому | зотлілим |
Знахідний | зотлілий, зотлілого | зотлілу | зотліле | зотлілі, зотлілих |
Орудний | зотлілим | зотлілою | зотлілим | зотлілими |
Місцевий | на/у зотлілому, зотлілім | на/у зотлілій | на/у зотлілому, зотлілім | на/у зотлілих |